І.В. Хохлова і О.П. Шем’яков вказують на наслідки об’єктивної сторони злочину ст. 299 КК України, а саме дії, якими тваринам чи птахам заподіюються ураження: страждання, мучення (биттям, глодом, опіками тощо), якщо такі дії спричинили загибель або каліцтво тварин чи птахів або були вчинені із хуліганських мотивів, а також нацькуванням одних тварин на інших, вчинене із хуліганських чи корисливих мотивів [34, с. 327].

В.Т. Дзюба вказує, що об’єктивна сторона злочину характеризується як дією, так і бездіяльністю, сутністю яких є жорстоке поводження з тваринами, що проявляється у знущанні над тваринами, вчиненому із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів; нацькуванні тварин одна на одну.

Під знущанням над тваринами слід розуміти дії із застосуванням жорстоких методів, змістом яких є немилосердна, люта і безжалісна сукупність інтенсивних і небезпечних рухів і прийомів, спрямованих на безпідставне і необумовлене певною поведінкою тварини побиття, заподіяння болю, тобто систематичне заподіяння фізичних страждань, нанесення ран, заподіяння каліцтва, що мають характер мордування і є способом вчинення цього злочину. Злочинне діяння може проявлятися у бездіяльності: залишення тварин без води, тепла, їжі тощо з боку особи, яка зобов’язана була турбуватися про них.

Під нацькуванням тварин одна на одну або на інших тварин слід розуміти спонукання (командами, іншими прийомами) тварини, спрямовані на виклик ворожої реакції і нападу однієї тварини на іншу з метою завдати їй болю, травм, каліцтва і навіть смерті.

Найбільш жорстокими методами знущання над тваринами є катування електрострумом, вогнем, хімічними реактивами, зняття при житті шкіри, відсікання кінцівок, що завдає тварині нестерпних мук і закінчується її виснаженням та смертю.

Жорстоке поводження з тваринами має місце й тоді, коли такі дії вчинюються не тільки щодо власних тварин, але й щодо тих, які належать іншим особам або є безпритульними.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій (бездіяльності), що утворюють об’єктивну сторону. Заподіяна шкода не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони, але враховується при визначенні покарання [7, с. 1015-1016].

Л.С. Кучанська у своїх працях зазначає, що в чинній редакції ознаки об’єктивної сторони ст. 299 КК України конкурують між собою: з одного боку, законодавець прагне поставити під охорону життя та здоров’я тварин (йдеться про застосування жорстоких методів до вищих хребетних), а з іншого, оскільки йдеться про злочин проти моралі, наголошується на неприпустимості вчинення таких дій у присутності малолітнього і т. ін.

Жорстоке поводження з тваринами – злочин проти моральних устоїв суспільства, що обумовлюється його публічною природою. Застосування жорстоких методів, які полягають у безжалісному поводженні з тваринами, тривалому впливі на них з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварин, шкоди певній сфері моральних відносин не спричиняє, а тому не утворює злочину, передбаченого ст. 299 КК України, а такі дії повинні бути розцінені як адміністративне правопорушення і кваліфіковані за ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення [35], оскільки стаття не вимагає публічного характеру дій, які вчинюються, що у свою чергу обумовлено їх об’єктом [12, с. 48].

Аналіз поглядів вказаних науковців дозволяє узагальнити зміст поняття об’єктивної сторони складу злочину жорстокого поводження з тваринами через дві форми (способи):

знущання над тваринами;

нацькування тварин одна на одну.

Вказані способи об’єктивної сторони цього злочину є її обов’язковою ознакою. Виходячи з вищенаведеного, можна дійти таких висновків:

а) під знущанням над тваринами слід розуміти активні дії (завдання їм болю та фізичних страждань шляхом нанесення побоїв, ран, заподіяння ушкоджень або каліцтва, піддання впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. що мають характер мучення) та бездіяльність у виді позбавлення їжі або води з боку особи, яка повинна турбуватися про тварин;

б) вказані діяння можуть виражатися: знущання – як в активних діях, так і в бездіяльності, а нацькування – тільки в активних діях;

в) під нацькуванням слід розуміти активні дії, спрямовані на спонукання (командами, іншими прийомами) та виклик у тварин ворожої реакції і нападу однієї тварини на іншу з метою проведення бою чи іншого змагання тварин між собою, у результаті чого їм завдаються біль, травми, каліцтво і навіть смерть. Останні твердження є особливо важливими для кваліфікації вказаних дій за ст. 299 КК України, оскільки, наприклад, не можна кваліфікувати за цією статтею проведення змагань з кінного спорту, собачих забігів або змагальних виставок тварин з елементами муштрування, якщо їх метою не є травмування або смерть тварини;

г) обов’язковими елементами об’єктивної сторони цього злочину є і його методи, яки містять аспект жорстокості (жорстокі методи), змістом яких є немилосердна, люта і безжалісна сукупність інтенсивних і небезпечних рухів і прийомів всупереч певній поведінці тварин, з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігань за стражданнями тварин;

д) скоєння діянь, передбачених ч. 1 ст. 299 КК України, із хуліганських мотивів є альтернативною ознакою цього злочину:

є) знаряддя, місце, час та обстановка також є складовими частинами цього злочину, однак носять факультативний характер.

Європейська конвенція «Про захист домашніх тварин» 1987 р. // http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets123.htm.

По захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3503-IV //Урядовий кур’єр. – 2006. – 26 квітня.

По тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 р. № 2894-III // ВВР України. – 2002. – № 14. – Ст. 94.

Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни. – М., 1995.

Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М., 1973.

Денисов С.Ф., Кулик Ю.С. Кримінально-правова характеристика жорстокого поводження з тваринами // Вісник ЗЮІ. – 2003. – № 3 (24). – С. 186.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-е вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К., 2008.

Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К., 2001.

Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М., 1968.

Кузнєцов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: Практ. посіб. – К., 2007.

Кузнецова Н.Ф. Избранные труды / Предисл. Акад. В.Н. Кудрявцева. – СПб., 2003.

Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2007.

Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні: Автореф. дис.. канд. юрид. наук. – К., 2005.

Лобов И.И. Ответственность за жестокое обращение с животными // Уголовное право. – 2000. – № 2 – С. 31.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і допов. – К., 2007.

Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Яценко С.С., Шакун В.И. – К., 1998.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 5-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2008..

Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. – 5-е изд. – Х., 2008.

Хавронюк М.І. Довідник з особливої частини Кримінального кодексу України. – К., 2004.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К., 2005.

Лобов И.И. Уголовная ответственность за жестокое обращение с животными: Дис. ... канд. .юрид. наук. – М., 2000.

Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов, 1976.

Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник для студ. вузів / Кол. Авторів; За ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – К.-Х., 2001.

Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов, 1977.

Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. проф. Н.А. Беляева и проф. М.И. Ковалева. – М., 1977.

Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М., 1960.

Теория государства и права: Учебник / Под ред. А.М. Васильева. – 2-е изд. – М., 1983.

Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. проф. Н.А. Беляева и проф. М.И. Ковалева. – М., 1977.

Уголовное право УССР. Общая часть./ Под ред. проф. В.В. Сташиса и доц. А.Ш. Якупова. – К., 1984.

Кримінальне право України. Заг. ч.: Підруч. для студентів вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К., 1997.

Модельный Уголовный Кодекс для государств – участников Содружества Независимых Государств // Правоведение. – 1996. – № 1. – С. 92-150.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підруч. – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К., 2008.

Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х., 2007.

Хохлова І.В. Шем’яков О.П. Кримінальне право України (Особлива частина): Навч. посіб. – К., 2006.

Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122. Із наступними змінами та доповненнями.