З урахуванням того, що переважна більшість злочинів, пов’язаних з посяганням на бюджетні кошти, є службовими, потребує також найшвидшого прийняття законопроект, яким пропонується ввести альтернативну підслідність злочинів у сфері службової діяльності, з наданням можливості розслідувати їх слідчим ОВС.

Не менш важливо запровадити відповідальність за ненадання інформації чи її умисне знищення, що стало «модним» навіть для державних органів і підприємств. Єдиний на сьогодні важіль – Закон України «Про боротьбу з корупцією» не діє через вилучення з нього як міри покарання –позбавлення державного службовця права обіймати певну посаду у результаті вчинення ним відповідного правопорушення.

Потребує вдосконалення нормативне забезпечення оперативно-розшукової роботи, а саме усунення недоліків чинного Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Наприклад, запровадження у Законі вичерпного переліку оперативно-розшукових заходів сприяло б поліпшенню захисту прав громадян від їх порушення внаслідок застосування непередбачених законом негласних форм і методів одержання оперативної інформації.

Недосконалість чинного законодавства стосовно окремих прав працівників міліції, які є визначальними у діяльності ДСБЕЗ, в умовах постійних змін законодавства у напрямі посилення правової захищеності підприємницької діяльності породжує чисельні скарги на дії працівників служби. Підтвердженням цього є те, що у 2009 р. в ступив у дію Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Ним визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду, їх посадових осіб, а також права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).З його прийняттям значно збільшилася кількість звернень суб’єктів господарювання, у яких вони оскаржують дії працівників служби з перевірки суб’єктів господарської діяльності, ототожнюючи їх з представниками органів контролю. Причина таких звернень полягає у невдалій (у випадку застосування працівниками служби) редакції п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію». Таким чином, правозастосування працівниками ДСБЕЗ поняття «перевірка суб’єкта господарської діяльності», що використовується у п. 24, у певних випадках може створювати суттєві обмеження їхніх прав. Слід також відзначити, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів Украї­ни порядку такої перевірки нерідко дає привід вважати незаконними вимоги працівників служби щодо надання інформації та проведенні інших заходів, передбачених п. 24.

Потребує невідкладного комплексного вирішення внесення змін до законодавства щодо встановлення фіксованого порогу, з якого наступає кримінальна відповідальність. Норми КК країни для визначення розміру збитків у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян застосовуються з врахуванням податкової соціальної пільги. Це призвело до того, що розмір завданих матеріальних зби­тків, з якого наступає кримінальна відповідальність по більшості злочинів у сфері економіки, за останні роки зріс у десятки разів і таке збільшення триватиме далі. Так, за скоєння злочину, передба­ченого ч. 1 ст. 210 КК; за нецільове використання бюджетних кош­тів, до 2004 р відповідальність наступала з 17 тис. грн., а у 2009 р. з 1 жовтня - з 272,5 тис. грн., з 1 січня 2010 р. - з 302,5 тис. грн., зго­дом ця сума буде ще більшою. Якщо предметом посягань виступа­ють менші суми, кримінального переслідування не наступає. Ана­логічна ситуація по службових злочинах, розкраданнях та ряду ін­ших видів економічних злочинів.

Виходячи із ряду проблем, з якими у своїй практичній діяльнос­ті зустрічаються підрозділи ДСБЕЗ, на нашу думку, необхідно встано­вити адекватну відповідальність за навмисне створення, реєстрацію або придбання громадянами фіктивних підприємств. Не таємниця, що з використанням «фіктивок» скоюються більш тяжкі злочини, націлені на ухилення від сплати обов’язкових платежів до бюджету або заволодіння майном чи корпоративними правами, на отримання незаконного відшкодування ПДВ або ж традиційне розкрадання і конвертацію бю­джетних коштів.

Таким чином, на сьогодні протиріччя та недосконалість чин­ного законодавства негативно позначається на забезпеченні, опера­тивних підрозділів як органів дізнання необхідними правами для якісної протидії злочинам у сфері економіки, для ефективної діяль­ності із захисту від протиправних посягань майна, законних інтере­сів держави, фізичних та юридичних осіб. Водночас слід підкресли­ти, що успішність протидії злочинам у бюджетній сфері може бути досягнута при умовах належного кадрового, організаційного, та правового забезпечення.