Отже, слід окремо розглянути факти втручання суддів у гос­подарську діяльність підприємств при забезпеченні рейдерських захоплень шляхом ухвалення судових рішень, що явно виходять за межі компетенції суду. Практика свідчить, що основними юрисдикційними інструментами недружнього поглинання з судових рішень у сфері корпоративних відносин є такі: а) ухвали судів про застосу­вання заходів із забезпечення позовів, якими для сторони корпора­тивного конфлікту або іншої особи можуть застосовуватися заборо­ни на відчуження активів і корпоративних прав, арешти банків­ських рахунків і рахунків у цінних паперах; заборони на проведення загальних зборів, реорганізації і інших корпоративних дій, на внесення змін до реєстру акціонерів тощо; б) судові позови, подані з метою витребувати за допомогою суду певну інформацію від товариства, його учасників, реєстратора чи інших осіб; в) судові рішення про визнання недійсними рішень загальних зборів та інших органів управління товариства, їх установчих документів; г) судові рішення, спрямовані на легітимацію тих або інших рішень органів управління товариства або органів державної влади.

З аналіз подій свідчить, що основними причинами порушення гро­мадського порядку є провокації конфліктуючих сторін, які за допомогою працівників приватних охоронних структур намагаються вчинити ті чи інші протиправні дії. Особливо таке негативне явище поширено під час зміни керівництва великих промислових підприємств або розподілу його активів. Для запобігання таким явищам 18 вересня 2008 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо недопущення захоплення підприємств, установ, організацій», яким доповнено ч. 3 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження». Її нормами передбачено: «При виконанні судових рішень, ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форм власності можуть залучатися вик­лючно працівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі таких рішень не допускається».

Узагальнюючи результати проведених нами досліджень, ми вста­новили, що основними чинниками рейдерства в Україні є: слабкість правової системи; недосконалість судової влади; низький рівень правової культури; правовий нігілізм і суб’єктів господарювання, і представників органів влади; сумнівна передісторія приватизації об’єктів тощо.

З урахуванням аналізу ситуації, що склалася в державі навколо об’єктів господарювання, запровадженню ефективної системи щодо запобігання протиправному поглинанню акціонерних товариств, на нашу думку, сприяло б:

– перш за все чітке визначення в національному законодавстві юридичного поняття «рейдерство», оскільки цей термін є запозиченим з мови інших держав і в перекладі з англійської («raider») означає «компанія, що поглинає інші компанії шляхом масового скуповування акцій компанії-жертви з метою отримати контрольний пакет акцій»; ЗМІ поширюють інформацію про рейдерство, що виходить за межі цього поняття (звільнення керівника з посади, проблеми розрахунків між юридичними особами, факти відключення енергоносіїв, шахрай­ство стосовно відчуження майна тощо);

– усунення недосконалості чинного законодавства та внесення ряду проектів Законів України до переліку таких, що підлягають пер­шочерговому розгляду Верховною Радою України; недосконалість чинного законодавства часто є причиною неоднозначного його тлума­чення та застосування норм права, і, як наслідок, викликає незадово­лення сторін у судовому процесі; цим також пояснюється низька ефективність системи захисту приватної власності, бездіяльність дер­жавних інституцій, зобов’язаних захищати права власника;

– ведення практики залучення до роботи Міжвідомчої комісії відповідних центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких входять підприємства, що розглядаються комісією;

– закріплення на законодавчому рівні процедури обов’язкової перевірки суддями повноважень позивача та його особи у справах про корпоративні конфлікти;

– впровадження спеціального порядку забезпечення позову в корпоративних спорах (обов’язкова участь відповідача, неможливість блокування фінансово-господарської діяльності товариства, відповідність ухвали або рішення про знерухомлення активів товари­ства сумі заявленого позову тощо);

– надання Верховним Судом України роз’яснень судам щодо порядку віднесення справ до категорії таких, що стосуються корпора­тивних відносин;

– вирішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України питання про посилення дисциплінарної відповідальності суддів за прийняття рішень у сфері корпоративних відносин з пору­шенням вимог чинного законодавства;

– заборона здійснення виконавчого провадження до вирішення спірних питань судом вищої інстанції в разі встановлення наявності двох або більше протилежних судових рішень щодо одного об’єкта господарювання.

Отже, протидію рейдерству, на нашу думку, потрібно сконцен­трувати на таких напрямах:

вжиття організаційно-правових заходів подолання рейдерст-ва через посилення протидії корупції, а саме: розробка та впроваджен­ня комплексної програми боротьби з рейдерством та корупцією; про­ведення судової реформи, посилення відповідальності судів за прий­няття завідомо неправомірних рішень; підвищення ефективності прокурорського реагування на факти порушення законності на ринку злиття та поглинання підприємств; конструктивну взаємодію право­охоронних та контролюючих органів, а також органів влади та місцевого самоврядування у протидії рейдерським нападам та ін.; окрім того, на нашу думку, для ефективної роботи з цих питань необхідно створити електронний реєстр підприємств, відносно яких здійснено рейдерські атаки; це має бути так званий «Паспорт підприємства»; одночасно необхідно формувати коло зацікавлених осіб, пов’язаних із захопленням підприємств; їх діяльність в основно­му має територіальний або галузевий характер;

удосконалення законодавства, врегулювання відносин, пов’язаних із розглядом корпоративних спорів; на нашу думку, доцільно ввести кримінальну відповідальність лише за організацію рейду (рейдерського нападу); особа, яка його організовує, як правило, діє з особливою зухвалістю, розуміючи неможливість повернення ситуації здебільшого до початкового етапу; також справедливим було б посилення кримінальної відповідальності усіх суб’єктів рейдерсько­го нападу, що дасть змогу притягнути суддів, адже виносячи завідомо неправосудні рішення, вони будуть усвідомлювати, що їхні дії підпадають під ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 255, 256 Кримінального Кодексу України;

цілеспрямоване формування у суспільстві непримиримого ставлення до фактів протиправного захоплення суб’єктів підприємницької діяльності, а також залучення до цього громадських організацій.