Така ознака, як обумовленість предметом та методом галузі права, дозволяє вивести систему принципів галузі права. Так, якщо кримінальне право регулює публічні відносини за допомогою імперативного методу, то відповідно принципи кримінального права відображають суть кримінально-правового регулювання. Зокрема, принцип недопустимості подвійного інкримінування характеризує процес творення та реалізації кримінально-правових норм.

Наявність взаємовпливу між галуззю та її принципами підтвер­джує, що будь-який принцип права, який притаманний певній галузі права, не є випадковим. Принцип недопустимості подвійного інкримінування впливає на такі інститути кримінального права, як кримінально-правова кваліфікація та кримінальна відповідальність. Зрештою ці інститути кримінального права дають підстави вважати, що положення «non bis in idem» є суто кримінально-правовим принципом.

Наявність власного смислового навантаження, зумовленого особ­ливостями галузі права, тобто предметом та методом. Ця ознака ставить під сумнів думку, що кримінальне право не має власних принципів. Наявність в адміністративному праві тотожного вербального виразу принципу «non bis in idem» не є підставою вважати його міжгалузевим, оскільки змістове навантаження цього принципу буде відрізнятися від того, що притаманне для адміністративного права. Зміст цього принципу в кримінальному праві буде наповнений суворішими заборонами, зокрема, ставленням двічі особі у вину лише тих діянь, які передбачені у КК України. Крім того, заходи (обмеження), які особа повинна перетерпіти у зв’язку з вчиненням злочину, є набагато жорсткішими ніж, ті, що передбачені за вчинення адміністративного правопорушення.

Ознака неухильного дотримання при нормотворчій діяльності вказує на значення положення «non bis in idem» для кримінального права. Як вже зазначалося, недотримання цього принципу призводить до правового нігілізму. Крім того, це відображається на правовій культурі законодавця та на ефективності норм, які приймаються.

Правозастосування у строгій відповідності з принципами галузі права забезпечує дотримання прав та свобод людини та громадянина при здійсненні суб’єктами правозастосовної діяльності кримінально-правової кваліфікації.

Закріплення в основному нормативно-правовому акті галузі права та передбачення відповідальності за порушення принципів, на яких побудована галузь права, є ознаками, пов’язаними між собою, оскільки вони зобов’язують законодавця внести відповідні зміни до КК України. Ті засади, які ще не закріплені в правових нормах, не мо­жуть бути віднесені до правових принципів. Вони є лише ідеями (на­чалами) правосвідомості, науковими висновками, але не принципами права [8, с 10]. Тому ст. 61 Конституції України свідчить, що, попри відсутність статті у КК України, у якій була б закріплена система принципів кримінального права, принцип недопустимості подвійного інкримінування є галузевим принципом притаманним саме криміна­льному праву. Таким чином, можна констатувати, що положення «non bis in idem» відповідає вказаним вище ознакам принципів криміналь­ного права і саме становить один із таких принципів.

Принцип «non bis in idem» можна визначити так: це принцип кримінального права, який відображає характер правового регулюван­ня та спрямований на підвищення його ефективності, одночасно сприяє захисту осіб, які притягаються до кримінальної відповіда­льності від подвійного інкримінування, а також зумовлює підвищення правової культури законодавця.

Принцип «non bis in idem» відображається у двох сферах -правотворчій та правозастосовній. Зокрема, створюючи кримінально-правову норму, законодавець повинен враховувати попередні резуль­тати своєї роботи. Це означає, що не потрібно створювати норму, яка відображала б скоєне у диспозиції окремої статті КК України, а лише необхідно кваліфікувати діяння за тими статтями, які його повною мірою відображають, тобто тут вже зачіпається не лише принцип недопустимості подвійного інкримінування, а й принцип повноти кваліфікації. Створюючи норму, як слушно зазначає В.О. Навроцький, «законодавець повинен сам визначити, які злочини він вважає такими, які охоплюються іншими злочинами. Це можна зробити в формі таблиці - додатку до Кримінального кодексу, розробити яку доцільно одночасно з формуванням його Особливої частини» [9, с 400].

Висновки. Вплив та значення принципу «non bis in idem» для правозастосовної діяльності полягає у тому, що особа, уповноважена її здійснювати, повинна не допустити подвійного інкримінування та призначення покарання особі, яка вчинила злочин за одне й те ж діяння за двома чи більше статтями КК. У цьому випадку, на відміну від правотворчої діяльності, принцип повноти кваліфікації повинен фактично ігноруватися з метою недопущення порушення вимоги ст. 61 Конституції України.

Важливість цього принципу кримінального права не може бути перебільшеною, оскільки жодна галузь права не може за допомого правових норм обмежувати чи порушувати основні права та свободи людини та громадянина.

Оскільки принципи кримінального права становлять особливу цінність для системи цієї галузі права, яка має власні притаманні йому принципи, що становлять собою цілісну та взаємопов’язану систему, то в цій окреме місце займає положення «non bis in idem», що кримінально-правовим принципом, оскільки володіє загальними та спеціальними (галу­зевими) ознаками, притаманними принципам кримінального права. Прин­цип недопустимості подвійного інкримінування слугує запобіжником мож­ливого правового нігілізму та низької правової культури законодавця, створює необхідні умови для гуманізації та прогресивного розвитку кримінального права на сучасному етапі. Це зумовлює необхідність по­дальших та ґрунтовних досліджень цього принципу кримінального права.

––––––––––––––

Гацелюк В.О. Структура принципу кримінального права та її роль у забезпеченні єдності кримінально-правового регулювання. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.crime.direx.org/e-library/articles/gatceluk_1_ukr.htm#begining

Гацелюк В.А. Реализация принципов уголовного права Украины: пробле­мы и перспективы / В.А. Гацелюк, Ю.А. Кучер. – Луганск: РИО ЛАВД, 2003. – 152 с.

Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: монографія / М.І. Хавронюк. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.

Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 22 листопада 1984 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua

Римський статут міжнародного кримінального суду 17 липня 1998 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua

Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за заг. ред М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.–Х.: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.

Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: навч.-метод. посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. – К.: Атіка, 2008. – 412 с.

Фефелов П.А. Понятие и система принципов советского уголовного права: монографія / П.А. Фефелов. – Свердловск: Средне-Уральское книж. изд-во, 1970. – 144 с.

Навроцкий В.А. Принцип «non bis in indem» и проблемы его реали­зации в уголовном праве Украины / В.А. Навроцкий // Конституционные осно­вы уголовного права: матер. І Всероссийского конгресса по уголовному праву, посвященного 10-летию Уголовного кодекса Российской Федерации. – М.: ТК Велби, 2006. – С. 398–400.