Примусові заходи виховного характеру, що застосовуються до неповнолітніх при звільненні їх від покарання (фактично замінюють покарання), не повинні бути застосовані і при звільненні неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Правова природа цих заходів також має бути різною. Це зумовлено наступним: 1) передумови звільнення неповнолітніх у цих випадках є різними: для звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності – це вчинення вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, при звільненні від покарання – це вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості; 2) звільнення неповнолітніх від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є безумовним, у той час як можливість звільнення від кримінальної відповідальності ставиться в залежність від подальшої поведінки неповнолітнього (неухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів), в протилежному випадку ці заходи скасовуються і неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 97 КК); 3) при звільненні від покарання особа вже зазнає осуду з боку держави (обвинувальним вироком суду визнається винною у вчиненні злочину), хоча і звільняється від застосування до неї покарання.

Звільнення ж від кримінальної відповідальності особи відбувається до винесення обвинувального вироку суду і пов’язане з відмовою держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її прав і свобод, визначених КК України. Примусові заходи виховного характеру мають на меті перевиховання та виправлення неповнолітнього, але ж таку саму мету має і покарання (ч. 2 ст. 50 КК). Незважаючи на те, що кримінальне законодавство не відносить примусові заходи виховного характеру до покарання, правова природа цих заходів дає можливість вважати їх кримінально-правовими (особливим різновидом покарання, що призначається тільки неповнолітнім), оскільки вони передбачені в КК України і є різновидом заходів державного примусу. Є неприпустимим покладення на неповнолітнього при звільненні від кримінальної відповідальності таких самих обтяжень, як і в разі звільнення його від покарання. При звільненні неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 97 КК суд має покласти на таку особу інші обов’язки (заходи впливу), а примусові заходи виховного характеру (передбачені ст. 105 КК), що фактично замінюють покарання, не повинні застосовуватись при звільненні неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

На думку В.М. Бурдіна, у випадку звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності на перше місце необхідно поставити вимогу про проведення з неповнолітнім виховної роботи та забезпечити контроль за його поведінкою. Встановлення такого контролю, усунення шкідливих умов життя, забезпечення соціально-психологічної корекції має бути покладено в основу роботи з неповнолітніми, лише тоді назва ст. 97 КК буде узгоджуватись з її змістом [3, с. 177]. На наш погляд, у такому випадку доцільним є виключення зі ст. 97 КК терміна «примусові заходи виховного характеру», оскільки правова природа цих заходів дає можливість вважати їх кримінально-правовими, різновидом заходів державного примусу і застосовувати їх необхідно лише щодо осіб, які перебувають у сфері кримінально-правового впливу, тобто звільняються від покарання. Водночас пропонуємо передбачити у ст. 97 КК покладення на неповнолітнього, що звільняється від відповідальності, виконання інших обов’язків (вибачитись перед потерпілим, добровільно відшкодувати завдані збитки тощо). В будь-якому випадку при звільненні неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів виховного впливу вони не повинні опинятися в гіршому становищі, ніж при звільненні їх від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Правова регламентація інституту звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням до них вищезазначених заходів не позбавлена певних вад. Дослідження питань правової природи таких заходів вимагає подальшого вивчення, удосконалення кримінального законодавства з метою його однакового практичного застосування, а також досягнення одностайності в розумінні правової природи примусових заходів виховного характеру.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К., 2003.

Ковітіді О.Ф. Звільнення від кримінальної відповідальності (за нормами Загальної час-тини КК): Навч. посіб. – Сімферополь, 2005.

Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні. – К., 2004.

Уголовный кодекс Испании / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Ф.М. Решетникова. – М., 1998.

Уголовный кодекс Швейцарии / Пер с нем. – М., 2000.

Якубов А.Е. Юридическая природа освобождения несовершеннолетних от уголовной ответственности и наказания с применением принудительных мер воспитательного характера // Вестн. Московск. Ун-та. – 1971. – № 1. – С. 73–81.

Ямкова О.О. Примусові заходи виховного характеру: правова природа і види: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2004.

Уголовный кодекс Республики Беларусь от 2 июня 1999 года / Р.М. Асланов, А.И. Бой-цов. – СПб., 2001.

Ковітіді О. Окремі проблеми кримінально-правового регулювання звільнення від кри-мінальної відповідальності неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 96–104.

Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монограф. – К., 2004.

Марчак В.Я., Руляков В.І. Особливості розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх і застосування до них примусових заходів виховного характеру: Навч.-метод. посіб.. – Чернівці, 2008.