Не можна погодитися із роз’ясненням найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції, яке міститься у ч. 2 п. 12 постанови. Там зазначено, що у разі, коли зґвалтування або насильницьке задоволен­ня статевої пристрасті неприродним способом було поєднано з умисним убивством потерпілої особи, яке мало місце в процесі вчинення зазначе­них злочинів чи одразу ж після них, такі дії слід кваліфікувати за сукупні­стю злочинів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 152 чи ч. 3 ст. 153 КК, як такі, що спричинили особливо тяжкі наслідки. Слід зауважити, що тут фактично продубльовано ч. 1 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2. У цьому випадку порушено принцип недопустимості подвійного інкримінування, суть якого полягає в тому, що не можна кваліфікувати те чи інше діяння за певною нормою, якщо воно вже охоплено іншою з числа поставлених у вину цій же особі. Заподіяння смерті потерпілій особі фактично враховується двічі. Перший раз це визнається особливо тяжким наслідком аналізованих статевих зло­чинів, і відповідно оцінюється за ч. 4 ст. 152 КК або ч. 3 ст. 153 КК, а дру­гий раз – як кваліфікований склад умисного вбивства. Вважаємо, що у разі коли зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті не­природним способом було поєднано з умисним вбивством потерпілої особи, яке мало місце у процесі вчинення зазначених злочинів чи одразу ж після них, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передба­чених п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 152 чи 153 КК.

У ч. 1 п. 15 постанови передбачено, що за змістом ч. 1 ст. 154 КК під статевим зв’язком природним або неприродним способом слід розуміти природний статевий акт, акт мужолозтва або лесбійства. На наш погляд, таке твердження є правильним, проте воно не охоплює всі можливі прояви статевого зв’язку неприродним способом. Саме тому доцільно вказати на «інші дії сексуального характеру, спрямовані на задоволення статевої пристрасті суб’єкта злочину (чоловіка або жінки) неприродним способом», як це здійснено у ч. 1 п. 2 постанови.

Варто також звернути увагу на те, що Верховний Суд України за­стосовує неоднакову термінологію. Так, у назві відповідної постанови і у п. 20, 21, 23, 24, використано слово «недоторканість». Натомість у п. 19 цієї ж постанови, у назві узагальнення судової практики у справах про аналізовані злочини і у його п. 1, 2 цього йде мова про «недоторканність». До речі у назві розділу IV Особливої частини Кримінального кодексу України міститься термін «недоторканість». У словнику дається таке тлу­мачення слова «недоторканий»: «1. Якого ніхто не торкався, не чіпав і т. ін. // До якого ніхто не приступав, за якого ніхто не брався (про роботу). // перен. Непорочний, чистий, цнотливий. Недоторкана дівчина. 2. Який не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін; образливий». Дещо інше трактування слова «недоторканний»: «1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. 2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через зна­чимість, важливість і т. ін.». [6, c. 758]. Таким чином, розглядувані термі­ни мають неоднаковий зміст і більш правильно у нашому контексті вжи­вати термін «недоторканість».

Висновки. Отже, на наш погляд положення, які містяться у поста­новах Верховного Суду України і в узагальненні судової практики повинні базуватися на чинному кримінальному законодавстві, доктрині криміналь­ного права і враховувати потреби правозастосовної практики, не створюва­ти нових норм, а тільки роз’яснювати чинні. Під час подальшого дослі­дження питання про кримінальну відповідальність за злочини проти стате­вої свободи та статевої недоторканості особи, насамперед, в аспекті аналізу цього питання у роз’ясненнях найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції наведені положення можуть бути базовими.

–––––––––––

Антонюк Н. Проблемні питання кримінально-правової кваліфікації злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості / Н. Антонюк // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 46. – С. 159–168.

Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 травня 2008 року // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 7. – С. 1–8.

Узагальнення судової практики у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи за 2005 рік. [Електронний ресурс]. Режим доступу: // http: // www. court. gov. ua

Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві зло­чини: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27 березня 1992 року // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: навч. посібник / уклад. Б.О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – С. 127–136.

Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій / В.О. Навроцький. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 771 с. – (Вища освіта XXI століття).

Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.