Підсумовуючи наведене вище можна зробити висновок, що пенсильванська та обернська пенітенціарні (в’язничні) системи були першими добре обгрунтованими та детально розробленими пенітенціарними системами. Незважаючи на всі недоліки, саме вони виявились тим підґрунтям, на якому в подальшому й розвинулась кримінально-виконавчі системи різноманітних держав світу. Саме у них установи, які виконували покарання у вигляді позбавлення волі, почали називати пенітенціарними. З’явилися такі поняття та словосполучення, як пенітенціарна політика, пенітенціарне право та інші, які вживаються і сьогодні незалежно від їх головного змісту. Визнана термінологія знайшла своє місце і у міжнародних документах з питань використання покарань у вигляді позбавлення волі [1, с. 282].

––––––––––––––––––––

Богатирьов І.Г. Кримінально-виконавче право України. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 352 с.

Бриллиантов А.В., Курганов С.И. Уголовно-исполнительное право Российской Федерации. – М.: ТМ Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 344 с.

Колб О.Г., Хлистік А.М., Барчук А.І., Кулічук М.М. та ін. Кримінально-виконавче право України. – Луцьк: Видавництво Волинська обласна друкарня, 2000. – 165 с.

Кримінально-виконавче право України / За заг. ред. В.М. Трубникова. – Харків: Право, 2001. – 384 с.

Кримінально-виконавче право України / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.

Образцы для наказания. // www.rockfeller.ru/print.php?p=different/2008/06/30/005206.html