На основі аналізу різних підходів до вивчення суб’єкта розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів можна дати таке визначення суб’єкт розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів – це сукупність соціально-психологічних властивостей суб’єкта розкрадання наркотичних засобів, учинених шляхом крадіжки, грабежу, розбою, вимагання, привласнення та зловживання службовим становищем, з метою збагачення або в прагненні забезпечити себе наркотиками. Дослідження показало, що злочини у сфері незаконного наркообігу – це різновид “чоловічої” злочинності, оскільки більшість серед осіб, які вчинили вказані злочини, належить особам чоловічої статі. Проведене дослідження дозволяє створити узагальнений кримінологічний портрет суб’єкта розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. У переважній більшості це молоді люди віком від 18 до 25 років, які мають середню освіту, неодружені, не працюють і не навчаються, не мають постійного джерела доходу, мають постійне місце проживання, споживають наркотики, у зв’язку з чим у них виникає наркозалежність. Можуть мати судимість, як правило, за аналогічні злочини. Деякі з них – вихідці із неблагополучних сімей, але в побуті характеризуються частіше позитивно. Сучасні злочинці у сфері незаконного наркообігу характеризуються стійкою антисуспільною спрямованістю. Їх відрізняє глибока неповага до суспільства, перекручене розуміння моральних засад, зневажливе ставлення до людей, своїх батьків, вони характеризуються черствістю, безсоромністю, відсутністю співчуття і жалю. Паразитичний спосіб життя їх не обтяжує, а іноді навіть служить предметом гордості. Ідеали відверто цинічні і відсутня внутрішня потреба це приховувати.

Вермеш М. Основные проблемы криминологии: пер. с венгер. – М.: Прогресс, 1978.

Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве: Учебное пособие. – Владивосток: Дальневосточный гос. ун-т, 1970.

Закалюк А.П. Наркозлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання. – К.: Юрінком Інтер, 2006.

Зелинский А.Ф. Криминология (курс лекций). – Х.: Прапор, 1996.

Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения: Учеб. пособ. – Горький: Высшая школа, 1974.

Курс кримінології: Загальна частина: Підруч.: у 2 кн. / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

Личность преступника / Под ред. В.Н. Кудрявцева, Н.С. Лейкина, Г.М. Миньковского. – М.: Юрид. лит., 1975.

Пономаренко Ю.Г. Особистість злочинця у сфері незаконного наркообігу // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2003. – Вип. 24. – С. 39–43.

Романов В.В. Юридическая психология. – М.: Юристъ, 1998.

Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків за даними МВС України за 2007 р. / МВС України. Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків.– К., 2007.

Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення (коментар законодавства та судової практики). – К.: Істина, 2001.

Филонов В. П. Состояние, причины преступности в Украине и ее предупреждение: Монография. – Донецк: Изд-во «Донеччина», 1999.

Филимонов В.Д. Общественная опасность личности отдельных категорий преступников и ее уголовно-правовое значение. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1973.