За радянський час, наприклад, в урядовій постанові «Про боротьбу з розкраданнями вантажів у державних складах і при транспортуванні вантажів залізничним, водним і гужовим шляхом» 1921 р. - санкції цього законодавчого акту передбачали сувору ізоляцію на термін не менше 3 років і вищу міру покарання за обтяжуючих обставин (наприклад, багаторазовості, вчинення злочину злочинною організацією тощо) [18, с 272-273]. У постановах «Про відповідальність за продаж, розкрадання і недбале збереження солі» 1921 р., «Про запобіжні заходи боротьби з роз­краданнями» 1921 р., «Про відповідальність за недбале збереження, псу­вання, розкрадання, затримку в доставці і неправильне використання посівного матеріалу» 1921 р. - санкції цих нормативних актів переважно передбачали вищу міру покарання [18, с 67, 312, 395-396]. А у таких за­конодавчих актах, як: а) Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. - санкції, наприклад, за просту крадіжку у приватних осіб, передбачали примусові роботи на термін до 6 місяців або позбавлення волі на 6 місяців (п. «а» арт. 180); за крадіжку з державних установ - позбавлення волі на строк до одного року або примусові роботи на той же термін (п.«г» арт. 180); за кваліфіковану крадіжку - позбавлення волі на термін не нижче двох років з суворою ізоляцією (п. «ж» арт. 180); за грабіж - примусові роботи або позбавлення волі на термін до одного року (арт. 182); за розбій - позбав­лення волі на термін не нижче трьох років, а при рецидиві - вищою мірою покарання (арт. 184); за шахрайство - як за просту крадіжку (арт. 187) [19, с 420]; б) Кримінальний кодекс УРСР 1927 р. - санкції, наприклад, за просту крадіжку, передбачали позбавлення волі на строк до трьох місяців або примусову працю на строк до шісти місяців (п. «а» арт. 170); за по­вторну крадіжку - позбавлення волі на строк до шести місяців (п. «б» арт. 170); за «надто велику кількість» викраденого - позбавлення волі на строк до п’яти років (п. «е» арт. 170); за грабіж - позбавлення волі на строк до одного року; за грабіж, поєднаний з насильством - позбавлення волі на строк до трьох років, а вчинений групою осіб або повторно - на строк до п’яти років (арт. 173); за розбій - позбавлення волі на строк до п’яти років (арт. 174); за шахрайство - позбавлення волі на строк до двох років або примусову працю (арт. 180); за вимагання - позбавлення волі до трьох років (арт. 173) [20, с 9-97]; в) Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про кримінальну відповідальність за крадіжку державного та громадського майна» 1947 р., Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про посилення охорони особистої власності громадян» 1947 р. – санкції цих нормативних актів характеризуються збільшенням тривалості термінів позбавлення волі (наприклад, крадіжка державного майна каралася ув’язненням до випрано-трудового табору на термін від 7 до 10 років з конфіскацією май­на або без неї, повторна крадіжка або у великих розмірах – від 10 до 25 років з обов’язковою конфіскацією майна [21, с. 550]; г) Кримінальний кодекс України 1960 р. – санкції цього кодексу передбачали покарання за розкрадання державного або колективного майна (за крадіжку вказаного майна – позбавлення волі на строк до трьох років, або виправними робо­тами на строк до двох років, або штрафом від ста до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати; за вчинення крадіжки повторно або за поперед­ньою змовою групою осіб – позбавлення волі на строк до шести років із конфіскацією майна або без конфіскації або виправними роботами на строк від одного до двох років із конфіскацією майна або без такої; за крадіжку із проникненням – позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із конфіскацією майна або без конфіскації; крадіжка, вчине­на у великих розмірах або особливо небезпечним рецидивістом, – позбав­ленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна (ст. 81); за грабіж – позбавлення волі на строк до чотирьох років або ви­правними роботами на строк від одного до двох років; за насильницький грабіж – позбавлення волі на строк до семи років із конфіскацією майна або без конфіскації; за грабіж з проникненням – позбавлення волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна або без конфіскації; грабіж, вчинений у великих розмірах або особливо небезпечним рецидивістом, – позбавлення волі на строк від шести до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна (ст. 82); за шахрайство – як і за крадіжку (ст. 83); за привласнення або розтрату зазначеного майна – позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років або штрафом у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, з позбавленням права займати відповідні посади або займатися відповідною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за розкрадання шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем – позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років із конфіскацією майна або без такої з позбавленням права займати відповідні посади або займа­тися відповідною діяльністю на строк до трьох років; за повторне вчинен­ня таких дій або за попередньою змовою групою осіб – позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої з позбавленням права займати відповідні посади або займатися відповідною діяльністю на строк до п’яти років; за такі ж дії, якщо вони вчинені в ве­ликих розмірах, - позбавлення волі на строк від шести до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна з позбавленням права займати відповідні по­сади або займатися відповідною діяльністю на строк до п’яти років (ст. 84); за розбій - позбавлення волі на строк від трьох до десяти років із конфіскацією майна або без конфіскації; за кваліфікований розбій - по­збавлення волі на строк від шести до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна (ст. 86); за розкрадання в особливо великих розмірах - позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна (ст. 86-1); за вимагання - позбавлення волі на строк до восьми років із конфіскацією майна або без такої або з виправними роботами на строк від одного до двох років із конфіскацією майна або без такої; за кваліфіковане вимагання - позбавлення волі на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна; за особливо кваліфіковане вимагання - позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна (ст. 86-2); за крадіжку, що завдала значних збитків, а так само вчинену за поперед­ньою змовою групою осіб або повторно - позбавлення волі на строк до семи років із конфіскацією майна або без конфіскації, чи виправними ро­ботами на строк від одного до двох років із конфіскацією майна або без такої; за крадіжку із проникненням - позбавлення волі на строк від трьох до десяти років із конфіскацією майна або без конфіскації; крадіжка, вчи­нена особливо небезпечним рецидивістом - позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна (ст. 140); за розбій - по­збавлення волі на строк від трьох до десяти років із конфіскацією майна або без конфіскації; за кваліфікований розбій - позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна; за особливо кваліфікований розбій - позбавлення волі на строк від шести до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна тощо) [22, с 62–66, 83-85].

Таким чином, на основі викладеного вище з’ясовано, що, по-перше, у законодавчих пам’ятках минулого санкція визначала вид або види покарань; по-друге, генезис санкцій за корисливі посягання проти власності відбувався від штрафів до смертної кари та калічницьких покарань; з часом застосовувалися такі види покарань, як позбавлення волі у різних його проявах та конфіскація майна; по-третє, характер­ними для санкцій стали такі види покарань, як ув’язнення (позбавлен­ня волі), штраф та конфіскація майна; калічницькі види покарань зго­дом не застосовувалися, а смертна кара набуває статусу виняткової міри покарання; загалом спостерігається тенденція гуманізації санкцій; законодавці у різні періоди історії прагнули максимально визначити санкції та полегшити їх застосування; по-четверте, із появою законо­давчого поняття «державна власність» санкції за корисливі посягання на неї посилюються порівняно із санкціями за аналогічні злочини про­ти приватної власності. Усе це повною мірою стосується і санкцій за корисливі посягання військовослужбовців на військове майно.

У чинному КК України також встановлено санкції за злочини проти власності. Однак, ст. 410 КК України передбачає спеціальні норми, що встановлюють кримінальну відповідальність військово­службовців за корисливі посягання на військове майно. Вона прямо вказує лише на один вид покарання – позбавлення волі на певний строк. Зазначене покарання, згідно зі ст. 63 КК України, полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років. Останні положення відображено і в санкціях ст. 410 КК України. Так, ч. 1 цієї статті за викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пе­ресування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства, встановлює пока­рання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. У ч. 2 за ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловжи­ванням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, передбаче­но покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. За ч. 3 дії, передбачені у ч. 1 і 2, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речо­винами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Слід підкреслити, що існує непослідовність суворості при побудові кримінально-правових санкції, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст. 410 КК України і таким чином порушується принцип справед­ливості призначення покарань. Наприклад, діяння, передбачені ч. 1 ст. 410 КК України, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, а за діяння, передбачені ч. 2 ст. 410 КК України, які є кваліфікованими видами цього злочину та є більш суспільно небезпеч­ними, ніж попередні, встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. Таким чином, за менш суспільно небезпечне діяння судом може бути призначено суворіше покарання, і навпаки.

Аналіз санкцій за корисливі посягання проти власності показує, що законодавець, розуміючи значимість правовідносин підтримання порядку здійснення права власності щодо військового майна, встано­вив у ст. 410 КК України суворіші санкції порівняно з аналогічними загальними злочинами, передбаченими, наприклад, ст.ст. 185-191, 262 КК України. Враховуючи цей факт та історичний досвід щодо підвищення суворості санкцій за корисливі посягання на військове майно та доцільність збереження цієї тенденції, не зменшуючи суворості санкцій ч. 1 ст. 410 КК України (таке зменшення може при­вести до зменшення суворості санкції за цією нормою щодо аналогічних загальних кримінально-правових норм, наприклад, пере­дбачених ст.ст. 185-191 КК України), ми пропонуємо нижню межу санкції ч. 2 ст. 410 КК України підняти з п’яти до восьми років.