З метою підтвердження чи спростування своєї позиції щодо необхідності збереження тенденції збільшення суворості санкцій ст. 410 КК України порівняно з санкціями аналогічних загальних кримінально-правових норм наведемо приклади із кримінального за­конодавства інших країн. Так, згідно з ст. 108 Єдиного кодексу військової юстиції США 1950 р., неправомірне розпорядження будь-яким військовим майном карається так, як постановить військовий суд. Підрозділ VIII «Покарання» ЄКВЮ називає види покарань, що засто­совуються до військовослужбовців: позбавлення сплати грошового забезпечення категорії «Е 1», ганебне вигнання з армійської служби за непристойну поведінку та виключення із списку збройних сил, примусові роботи без тюремного ув’язнення, тюремне ув’язнення, ви­ща міра покарання - смертна кара тощо. Тобто, в даному випадку, верхня межа покарання за цей злочин підвищена до максимуму як і для всіх військових злочинів [23].

Ще приклади. У ст. 436 Кодексу військової юстиції Франції 1965 р. передбачено за розтрату (розкрадання) військового майна тю­ремне ув’язнення на строк від одного року до п’яти років [24]. За за­гальний аналогічний злочин (наприклад, некваліфіковану крадіжку), відповідно до ст. 311-3 КК Франції передбачено санкцію - 3 роки тю­ремного ув’язнення та штраф 300000 франків [25]. Відповідно до § 104 Військового кримінального кодексу Норвегії встановлено, що розкра­дання військового майна карається згідно з КК Норвегії, проте замість штрафів застосовується арешт, а верхня межа покарання, визначеного за відповідний злочин, може бути збільшена аж до 50% [26]. Відповідно до ст. 438 КК Китайської Народної Республіки 1997 р. за викрадення військового майна встановлюються санкції у вигляді по­збавлення волі на строк до 5 років або короткострокове позбавлення волі; при обтяжуючих обставинах – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; при особливо обтяжуючих обставинах – позбавлення волі на строк більше 10 років, безстрокове позбавлення волі або смертна кара. За аналогічний загальний злочин (наприклад, за некваліфіковану крадіжку) ст. 264 цього кодексу передбачає санкцію у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, короткостроковий арешт або нагляд, а також одночасно або як самостійне покарання штраф [27]. Параграф 2 ст. 358 КК Республіки Польща вказує, що військовослужбовець, який самовільно забирає зброю, боєприпаси, вибухові речовини або інші засоби ведення бою, підлягає покаранню позбавленням волі на строк від 1 до 10 років. За аналогічний загаль­ний злочин (наприклад, некваліфіковану крадіжку) відповідно до § 1 ст. 278 КК Республіки Польща передбачена санкція – позбавлення волі від 3 місяців до 5 років [28].

Ознайомлення з кримінальним законодавством Азербайджану, Болгарії, Молдови, Литви, Латвії, Естонії, Швеції, Узбекистану, Вірменії дозволяє стверджувати, що: а) санкція визначає вид або види покарань; б) для санкцій за корисливі злочини проти державної власності (у тому числі за корисливі посягання на військове майно) характерним є такий вид покарання як позбавлення волі; в) для цієї категорії злочинів законодавець прагне встановити санкції суворіші, ніж ті, що встановлені аналогічними загальними кримінально-правовими нормами.

Висновки. Отже, по-перше, санкції за корисливі посягання про­ти власності існували з давніх часів у багатьох найбільш відомих законо­давчих пам’ятках минулого; по-друге, генезис санкцій за корисливі пося­гання проти власності загалом підтверджує тенденцію на їх гуманізацію; по-третє, характерними для санкцій, що досліджуються, стають такі види покарань, як ув’язнення (позбавлення волі), штраф та конфіскація майна; смертна кара набуває статусу виняткової міри покарання та з часом також втрачає своє значення, аналіз санкцій за корисливі злочини проти власності, іноземного кримінального законодавства, дозволяє стверджува­ти, що для цих санкцій (у тому числі, за корисливі посягання на військове майно) характерним є такий вид покарань, як позбавлення волі; по-четверте, з історичного та іноземного досвіду випливає, що законодавець за корисливі посягання на державну власність (військове майно) прагне встановити санкції суворіші, від тих, що передбачені за аналогічні злочини проти приватної власності, а також те, що санкція визначає вид або види покарань, чим також підтверджується зв’язок між системами санкцій та покарань; по-п’яте, аналіз санкцій ст. 410 КК України вказує, що існує непослідовність суворості при побудові кримінально-правових санкцій, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст. 410 КК України і, таким чином, порушується принцип справедливості призначен­ня покарань; для виправлення цієї ситуації пропонується санкції ч. 2 ст. 410 КК України викласти в наступній редакції: «… караються позбав­ленням волі на строк від восьми до десяти років».

––––––––––––

Словник термінів із Загальної частини кримінального права України / С.Ф. Денисов, О.В. Яцюк. – Запоріжжя: ЗЮІ ДДУВС, 2007. – 126 с.

Козлов А.П. Система санкций в уголовном праве / А.П. Козлов. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991. – 120 с.

Хачатуров Р.Л. Уголовно-правовое содержание договоров Киевской Руси с Византией / Р.Л. Хачатуров // Сов. государство и право. – 1987. – № 8. – С. 125–128.

Музиченко П.П. Практикум з історії держави і права України: навч. посібник / П.П. Музиченко, Н.І. Долматова, Н.М. Крестовська. – К.: Вікар, 2002. – 421 с.

Музиченко П.П. Формування судового прецеденту в українських землях XIV – початку XVI століть / П.П. Музиченко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 3–7.

Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посібник: у 2 т. / В.Д Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; за ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т. 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст. – 464 с.

Кудін С.В. Поняття кримінального штрафу за Руською правдою та Ли­товським Статутом / С.В. Кудін // Право України. – 2000. – № 11. – С. 141–144.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: у 3-х т. / пер. з рос. І.І. Сварника; упоряд. О.М. Апанович. – Львів: Світ, 1990. – Т. 1.– 319 с.

Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ 1713–1776 / упоряд. Л.З. Гісцова, Л.Я. Демченко. – К.: Наукова думка, 1994. – 232 с.

Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії): у 3-х т. / П.П. Михайленко. – К.: Генеза, 1999. – 944 с.

Хавронюк М.І. Військові злочини: навч. посібник / М.І. Хавронюк. – К.: УАВС, 1995. – 156 с.

Уложеніе о наказаніяхъ уголовныхъ и исправительныхъ 1885 года / издано Н.С. Таганцевымъ. – СПб.: Государственная типографія, 1899. – 900 с.

Уставъ о наказаніяхъ, налагаемыхъ мировыми судьями изданіе 1885 г. / издано Н.С. Таганцевымъ. – СПб.: Государственная типографія, 1904. – 535 с.

Борисенко В.М. Преступления против военной служби / В.М. Бори-сенко, К.И. Егоров, Г.Н. Исаев, А.В. Сапсай; под общ. ред. Н.А. Петухова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 399 с.

Васильев А.В. Законодательство и правовая система дореволюци­онной России: учеб. пособие для вузов / А.В. Васильев; под ред. С.А. Кома­рова. – СПб.: Питер, 2004. – 224 с.

Маньков А.Г. Российское законодательство Х–ХХ ст.: в 5 т. / А.Г. Ма-ньков. – М.: Юрид. лит., 1986. – Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма. – С. 327–390.

Борзенков Г.Н. Имущественные преступления в Уголовном уложе­нии 1903 г. / Г.Н. Борзенков // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1993. – № 5. – С. 46–49.

Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР: в 3 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа, 1966. – Т. 1. 1917–1925 гг. – 832 с.

Михайленко П.П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР / П.П. Михайленко. – К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1959. – Ч. 1. – 439 с.

Кримінальний кодекс УСРР в ред. 1927 р.: офіційне видання. – Х.: Юрид. вид. Наркомюста УСРР, 1927. – 109 с.

Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: у 2 т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д.Святоцький; за ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т. 2. Лютий 1917 р. – 1996 р.– 800 с.

Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по со­стоянию на 15 января 1999 г.). – Х.: ООО «Одисей», 1999. – 224 с.

Савченко А. Військові злочини у США / А. Савченко // Міліція України. – 2006. – № 1. – С. 22–23.

Сode de procedure penale// Code de justice militaire. – Paris: Dalloz, 1992–1993.

Уголовный кодекс Франции / науч. ред. Л.В. Головко, Н.Е. Кры­ловой; пер. с франц. и предисл. Н.Е. Крыловой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 650 с.

Уголовное законодательство Норвегии / науч. ред. и вступ. статья Ю.В. Голика. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 375 с.

Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. А.И. Коробеева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 303 с.

Уголовный кодекс Республики Польша / под общ. ред. Н.Ф. Куз­нецовой. – Мн.: Тесей, 1998. – 128 с.