Не можливо визначити тип співвідношення між нормами про склад адміністративного правопорушення, закріплений у ст. 212-27 КпАП «Неправомірне втручання в діяльність державних органів, під­приємств, установ і організацій» та кожною з норм про склади злочи­нів, зафіксовані у ст. 343 КК «Втручання в діяльність працівника пра­воохоронного органу», ст. 344 КК «Втручання в діяльність державного діяча», ст. 376 КК «Втручання в діяльність судових органів», котрі є різновидами втручання в діяльність державних органів. Ознакою, яка могла б визначати спеціальний характер названих кримінально-правових норм є складова суспільно небезпечного діяння - вид дер­жавного органу, в діяльність якого здійснюється втручання. Водночас суб’єкт кожного із наведених складів злочинів - загальний. Суб’єкт же адміністративного правопорушення - спеціальний, тобто є ознакою, що визначає спеціальний характер адміністративно-правової норми. Якби існувала норма, котра була б загальною одночасно і щодо адміністративно-правової норми про неправомірне втручання особи з використанням посадового становища в діяльність державних органів, підприємств, установ і організацій, й щодо кримінально-правових норм про втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, втручання в діяльність державного діяча, втручання в діяльність судо­вих органів, можна було б вести мову про співвідношення названих, з одного боку, адміністративно-правової, з другого - кримінально-правових норм як кількох спеціальних. Проте, такої загальної норми назвати не можливо. Що стосується кримінально-правової квалі­фікації, то застосування принципу «всі сумніви тлумачаться на ко­ристь особи, дії якої кваліфікуються», приводить до висновку про фактичну декриміналізацію відповідного діяння, вчиненого особою з використанням свого посадового становища. За неправомірне втру­чання в діяльність державних органів, підприємств, установ і організацій, вчинене суб’єктом корупційного адміністративного пра­вопорушення, законом № 1508-VI пропонується адміністративна відповідальність. За втручання в діяльність судових органів (ст. 376 КК України), працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК України), державного діяча (ст. 344 КК України), що є різновидом втручання в діяльність державних органів, але вчинене простими смертними, наставатиме кримінальна відповідальність.

Незрозуміле співвідношення понять «особистий подарунок» і «хабар», котрі відображають предмети, відповідно, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-32 КпАП «Незаконне одержання подарунка» та складу злочину, зафіксованого у ст. 368 КК «Одержання хабара» унеможливлює визначення співвідношення між складами названих правопорушень. Можна би було припустити, що, якщо хабар – це те, що одержується службо­вою особою за виконання чи невиконання будь-якої дії з використан­ням наданої їй влади чи службового становища, то особистий пода­рунок – це те, що одержується службовою особою не у зв’язку вико­нанням чи невиконанням вказаних вище дій, тобто просто так. Але у ст. 5 закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» міститься заборона для суб’єктів відповідальності за корупційні пра­вопорушення приймати подарунки у зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування. Прийняття інших подарунків знаходиться поза сферою регулювання нового антикорупційного законодавства. Але те, що приймається у зв’язку виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, якщо воно носило майновий характер, традиційно в кримінальному праві вважалося хабарем. Виникає запитання, чи будь-який хабар відповідно до нового антикорупційного законодавства тепер назива­тиметься подарунком, чи лише певні різновиди того, що за чинним КК визнається хабарем, згідно з новими антикорупційними законами ідентифікуватиметься як подарунок. Порівняльний аналіз статей 368 КК, 212-23 КпАп та ст. 5 закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» дає підстави вказати, що згідно з новим антикорупційним законодавством злочин «Одержання хабара» може мати місце, коли він одержується не у зв’язку з абстрактним зайнят­тям виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, а за вчинення чи утримання від вчинення цілком конкретної дії в інтересах того, хто дає хабар чи в інтересах третіх осіб. Отри­мання ж іншого стимулювання, в тому числі такого, що має майно­вий характер, тепер називається отриманням подарунка і тягне адміністративну відповідальність. Знову відбулась декриміналізація, в розглядуваному випадку частини діянь, котрі за чинним КК мають кваліфікуватися як «Одержання хабара» (ст. 386 КК).

Висновки. Таким чином, продемонстровано, що замість поси­лення боротьби з корупцією, нові антикорупційні закони поставили у пільгове становище осіб, які є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. У законі № 1508-VI шляхом диференціації юридичної відповідальності здійснена декриміналізація окремих проявів корупційних діянь.

В багатьох випадках, навіть, якщо можливим є теоретичне роз­межування складів злочинів та відмежування їх від складів адміністра­тивних правопорушень, то дуже складним, а то й неможливим є вста­новлення відмінності у змісті ознак, за якими здійснюється розмежу­вання складів злочинів чи відмежування складів злочинів від складів адміністративних правопорушень на практиці.

––––––––––––

Борисов В.І. Виступ на парламентських слуханнях у Комітеті Верхо­вної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією на тему: «Антикорупційна політика і практика: проблеми законодавчого за­безпечення» / В.І. Борисов. – К.: СПД Москаленко О.М., 2009. – С. 58–62.

Брич Л.П. Про проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» / Л.П. Брич // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи вдосконалення: матер. Міжнар. наук.-практич. конф. 13–15 квітня 2007 р. Ч. 1. – Львів: ЛьвДУВС, 2007. – С. 29–33.

Брич Л.П. Про проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» / Л.П. Брич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2009. – Вип. 1. – С. 214–222.

Брич Л.П. Виступ на парламентських слуханнях у Комітеті Верхов­ної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією на тему: «Антикорупційна політика і практика: проблеми законодавчого за­безпечення» / Л.П. Брич. – К.: СПД Москаленко О.М., 2009. – С. 50–52.

Мельник М. Нові анти корупційні закони: пил в очі чи граната в ру­ках мавпи? / М. Мельник, М. Хавронюк //Дзеркало тижня. – 2009. – № 50. – 19–25 грудня.

«Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів від 11 червня 2009 р. № 1506-VI «Про засади запобігання та про­тидії корупції», № 1508-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення», № 1507-VI «Про відповідаль­ність юридичних осіб за корупційні правопорушення»: постанова Пленуму Верхо­вного Суду України № 12 від 27 листопада 2009 р. // [Електронний ресурс]. Інфор­маційний сайт Верховного Суду України: Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

Судова практика розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь (статті 364, 365 та 368 Кримінального кодексу України), а також справ про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією», підготовлене суддею Верховного Суду України М.І. Грицівим, начальником відділу уза­гальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України Л.В. Гавриловою, головним консультан­том цього відділу О.С. Іщенко, старшим консультантом відділу судової стати­стики О.М. Колянчук // [Електронний ресурс]. Інформаційний сайт Верховно­го Суду України: Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

Брич Л.П. Співвідношення суміжних складів злочинів і складів зло­чинів, передбачених конкуруючими нормами / Л.П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Вип..42. – С.263-282.

Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О.К. Марін. – К.: Атіка, 2003. – 224 с. – С. 148–149.

Навроцький В.О. Теоретичні основи кримінально-правової кваліфі­кації / В.О. Навроцький. – К.: Атіка, 1999. – 464 с. – С. 429.