Розглядаючи різні явища, які можуть бути проявом непереборної сили, окремі вчені зазначають, що ці явища повинні мати зовнішній по відношенню до особи характер [20, с. 13]. На нашу думку, такий підхід є обмеженим і не дозволяє повністю охопити всі можливі явища, які мають неминучий вплив на особу. Тому слушно вирішують це питання ті вчені, які вважають, що непереборною силою можуть бути визнані явища як зовнішнього, так і внутрішнього характеру [17, с. 191; 15, с. 105]. До таких фізіологічних чинників внутрішнього характеру можуть бути віднесені такі явища, зокрема, як сон, фізична втома, голод. Людина не є машиною з безмежним ресурсом. Тому природно, що через певний час сили людини повинні відновлюватися. Перелічені фізіологічні процеси у таких випадках обов’язково будуть відбуватися незалежно від волі та бажання людини. Наприклад, особу, як би довго вона не опиралася сну, він все одно здолає. В окремих випадках до внутрішніх чинників, які розглядають як непереборну силу, зачислюють хворобу [17, с. 191; 15, с. 105; 13, с. 48]. На наш погляд, захворювання можуть розглядатися як прояви непереборної сили, оскільки вони характеризуються вищепереліченими ознаками. Водночас, як вже вказувалося вище, соматичні та психічні розлади доцільно розглядати як самостійні причини неосудності. Правильність такого підходу зумовлена суто практичними міркуваннями. Адже окреме виділення різних причин неосудності передусім має сприяти швидкому та правильному вирішенню питання про осудність чи неосудність особи. Окреме виділення серед причин неосудності психічних та соматичних розладів дає змогу правильно визначити тих фахівців, які можуть надати допомогу у вирішенні цього питання. Тому в такій диференціації причин неосудності не лише немає логічної суперечності, але й є практична потреба.

У науковій літературі доречно вказується на те, що не можуть розглядатися як прояви непереборної сили ті явища, які хоч і були невідворотними або непередбачуваними в певній ситуації, але уникнути впливу яких особа мала змогу [19, с. 196; 8, с. 68]. Очевидно, що навряд чи правильно розглядати певні явища як прояв непереборної сили в тих випадках, коли особа усвідомлювала їхній вплив на себе і, маючи можливість уникнути цього впливу, нічого не зробила для цього. З огляду на це, на наш погляд, самих лише двох ознак, які свідчать про непередбачуваний чи невідворотний характер певних явищ, недостатньо для правильного визначення поняття “непереборної сили” у кримінальному праві. Для вирішення цього питання необхідно спершу проаналізувати типові ситуації впливу різних обставин на поведінку особи і на підставі їхнього аналізу виявити ознаки, які свідчать про те, як саме особа могла би діяти у цих ситуаціях.

На наш погляд, можна виділити три узагальнені типи кримінально-значеннєвих ситуацій впливу різних обставин на поведінку особи, які унеможливлюють забезпечення свідомо-вольового контролю за своє поведінкою: 1) коли певні явища впливають на поведінку особи і роблять неможливим вчинення цією особою такої дії, яка вимагалася від неї (наприклад, лікар не зміг вчасно прибути до хворого внаслідок повені, яка розмила дорогу); 2) коли певні явища впливають на поведінку особи, внаслідок чого вона вчиняє суспільно небезпечну дію (наприклад, пасажир через різке гальмування водія транспортного засобу впав на іншого пасажира і спричинив йому тілесне ушкодження); 3) коли особа, хоч і мала реальну можливість вчинити певну дію, яка від неї вимагається, проте не може запобігти наслідкам, які спричинені певними явищами (наприклад, лікар не зміг врятувати хворого, оскільки отримані ним ушкодження були несумісними з життям). З огляду на це можна запропонувати таке визначення поняття “непереборної сили” як однієї із причин неосудності: “Непереборною силою є явища непередбачуваного чи невідворотного для особи характеру, впливу яких особа не могла уникнути або запобігти”.

??????????????

Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. — М. : Госюриздат, 1960. — 244 с.

Чернишова Н. В. Кримінальне право України. Тези лекцій і практичні завдання для курсантів Київського училища міліції МВС України / Н. В. Чернишова, М. В. Володько, М. А. Хазін. / [за ред. ректора Київського училища міліції МВС України генерал-майора міліції В. М. Бовсуновського]. — К. : Наук. думка, 1995. — 456 с.

Кримінальне право України : Загальна частина : підручн. / [Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.; Відп. ред. — Я. М Кондратьєв; наук. ред. В. А. Клименко та М. І. Мельник]. — К. : Правові джерела, 2002. — 432 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка]. — [2-е вид., перероб. та доп.]. — К. : Дакор, 2008. — 1428 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. — [вид. 3-тє, переробл. та доповн]. — К. : Атіка, 2004. — 1056 с.

Энциклопедия уголовного права. — Издание профессора Малинина. — СПб., 2005. — Т. 4 : Состав преступления.— 798 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2-х ч. / [під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка]. — К. : Форум, 2001. — Ч. 1. — 388 с.

Павлодский Е. А. Случай и непреодолимая сила в гражданском праве / Е. А. Павлодский. — М. : Юрид. лит., 1978. — 104 с.

Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причинённого источником повышенной опасности / О. А. Красавчиков. — М. : Юрид. лит., 1966. — 200 с.

Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г. В. Тимейко. — Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского ун-та, 1977. — 216 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручн. / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.]. — [вид. 3-тє, переробл. та допов.]. / за ред. М. І. Мельника, В. А. Климента. — К. : Юрид. думка, 2004. — 352 с.

Уголовный кодекс Украинской ССР : Науч.-практ. комментарий / [Н. Ф. Антонов, М. И. Бажанов, Ф. Г. Бурчак и др.]. — К. : Политиздат Украины, 1987. — 880 с.

Тер-Акопов А. А. Преступление и проблемы нефизической причинности в уголовном праве / А. А. Тер-Акопов. — М. : ЮРКНИГА, 2003. — 480 с.

Курс уголовного права : Общая часть : учеб. для вузов : в 5 т. / [под ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецовой и канд. юрид. наук, доц. И. М. Тяжковой]. — М. : ИКД „Зерцало-М”, 2002. — Т. 1 : Учение о преступлении.— 624 с.

Пинаев А. А. Уголовное право Украины. Общая часть / А. А. Пинаев. — Х. : Харьков юридический, 2005. — 664 с.

Мычко Н. И. Уголовное право Украины. Общая часть / Н. И. Мычко. — Донецк, 2006. — 770 с.

Наумов А. В. Российское уголовное право. Курс лекций: в 2 т. — [3-е изд., перераб. и доп.] / А. В. Наумов. — М. : Юрид. лит., 2004. — Т. 1 : Общая часть.— 496 с.

Цивільний кодекс України. Станом на 10 травня 2007 р. — К. : Велес, 2007. — 288 с.

Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. — Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1955. — 312 с.

Баранова Л. М. Обставини, які звільняють від відповідальності в цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. — Х., 1998. — 18 с.

Братель О. Г. Цивільно-правові наслідки надзвичайних ситуацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. — Х., 2003. — 20 с.

Цивільне право України : Академічний курс : підручн. : у 2 т. / [за заг ред. Я. М. Шевченко]. — [вид. 2-ге, доп. і перероб.]. — К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. — Т. 1. Заг. част. — 696 с.

Терещенко Н. В. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. — Х., 2003. — 16 с.