Дослідження економічної злочинності покликано диференційовано вирішити емпіричні (визначити стан та характер економічної злочинності та встановити кримінологічно значимі явища та процеси, що їх обумовлюють), логічні (сформулювати важливі положення, що стосуються сутності економічної злочинності та чинників її поширення у період переходу до ринкової економіки, використовуючи наукові положення економіки, соціології, психології, тощо) і теоретичні пізнавальні завдання (визначити кримінологічно значимі соціальні закономірності, сформулювати основні наукові гіпотези щодо стану та характеру економічної злочинності та чинників її поширення, а також здійснити їх теоретичне узагальнення).

Певні методологічні труднощі безпосередньо випливають з особливостей самого об’єкта дослідження.

Зокрема, дослідження економічної злочинності у першу чергу базується на встановленні відповідного кримінологічно значимого обсягу емпіричних даних, які у першу чергу стосуються кількісно-якісних показників економічної злочинності та показників, що характеризують явища, процеси та умови, від яких залежить обумовлення економічної злочинності, насамперед її існування та зміни.

Звідси постає завдання, по-перше, визначити саме поняття економічної злочинності та кола суспільно небезпечних діянь, що ним охоплюються; по-друге, максимально обґрунтовано, точно і предметно визначити ті явища, процеси, умови, які обумовлюють стан та характер економічної злочинності; встановити рівень їх детермінуючого впливу. Від цього залежить не лише окреслення меж самого дослідження, а й загальний методологічний підхід до його проведення.

Наступним питанням, що потребує методологічного вирішення, є розмежування між установленими емпіричними даними і гіпотетичними припущеннями щодо особливостей економічної злочинності у трансформаційний період та чинників, які її зумовлюють. Це завдання вимагає визначення процедур перевірки гіпотез.

Від розв’язання цих методологічних питань залежить розуміння та практичне вирішення головного завдання, яке полягає в опрацюванні науково обґрунтованих рекомендацій щодо запобігання економічної злочинності.

Але у якій мірі висвітлення цих питань може на сьогодні відповідати рівню науковості, а відповідно істинності?

Перша проблема, яка ускладнює дослідження – це проблема емпіричних даних. Офіційні показники стану економічної злочинності не відображають дійсної картини і відповідно не дають повного уявлення про обсяги та характер її проявів. До сьогодні немає напрацювань щодо методики дослідження латентності економічної злочинності. Тому найчастіше стан латентності економічної злочинності визначають порівнюючи його з обсягами тіньової економіки, що методологічно є помилковим і на цьому у кримінологічній літературі вже наголошувалось [16, с. 50]. Визначення обсягів тіньової економіки за методикою, яку використовує економічна наука, не дає можливості встановити рівень та характер латентної економічної злочинності. Емпіричні дані, що характеризують явища та процеси, які обумовлюють економічну злочинність, також не завжди репрезентативні, а для встановлення їх істинності необхідно застосовувати методологічний арсенал з таких галузей як економіка, психологія, політологія тощо.

Друга проблема наукового дослідження економічної злочинності – це інтеграція емпіричних даних задля виявлення певних тенденції, побудови гіпотез і самостійної теорії. Теоретичні висновки за результатами дослідження економічної злочинності не можуть у такій мірі, як це має місце в емпіричних чи експериментальних дослідженнях, відповідати загальним критеріям науковості з позицій методології науки. Судження про економічну злочинність не можуть мати дедуктивного характеру і відповідно не можуть бути підтверджені у повній мірі емпіричними, а також експериментальними дослідженнями. Тобто теоретичні положення не можна послідовно і логічно вивести одне з одного як у природничих науках. У таких умовах особливо важливу роль у дослідженнях економічної злочинності відіграє гіпотеза. Тому висунення гіпотез і формування цілісної теоретичної конструкції буде базуватись, крім емпіричних даних, на результатах досліджень інших вчених, випливати з загальних кримінологічних положень, а також – у тій мірі, в якій це можливо, – з гіпотез, які вже знайшли підтвердження у соціальній практиці.

Третя проблема дослідження економічної злочинності, яка також випливає з вимог методології науки, – обов’язковість можливості перевірки гіпотез і відповідно підтвердження істинності (науковості) самої теорії та побудова на цій основі обґрунтованих прогнозів. Перевірка гіпотез, природно, є необхідною складовою наукового дослідження: без неї, ясна річ, дослідження до певної міри втрачає право претендувати на істинність.

Тому наукові судження щодо економічної злочинності у тій частині, у якій неможлива верифікація гіпотез, вимагає встановлення відповідних критеріїв істинності (науковості). До того ж, необхідно пам’ятати, що більшість кримінологічних теоретичних узагальнень і гіпотез мають тільки ймовірний характер. У цьому випадку ніякого дедуктивного правила перевірки гіпотези не існує, і тому можна говорити тільки про часткове підтвердження чи верифікацію гіпотези [14, с. 261]. Тому, для кримінологічних теорій серед критеріїв науковості важливе значення має їх здатність сприяти вирішенню теоретичних проблеми комплексного характеру, базуючись на статистичних даних, на висновках експертів з інших галузей знань (економіки, політології, психології тощо), на логічних висновках за співставленням результатів досліджень інших вчених, на положеннях загальних кримінологічних вчень.

Засобом реалізації всіх цих вимог є створення програми кримінологічного дослідження. При наявності тих методологічних труднощів, про які говорилось вище, важливо у дослідженні чітко окреслити, експлікувати завдання, які необхідно вирішувати, сформулювати коло проблемних питань, уточнити використовувані поняття, а також системно окреслити весь набір методів, що використовуються. Це багато у чому буде сприяти „методологічній озброєності” дослідження.

Висновки. Дослідження економічної злочинності повинно відображати сутність багатьох соціальних процесів і явищ, встановити закономірності, які відображають реальні обумовлюючі зв’язки між ними, а також дати їм наукове пояснення. В їх числі можна назвати проблеми виявлення взаємозв’язку й обумовленості злочинності та економічного розвитку країни, природи криміногенних та антикриміногенних чинників у перехідній економіці, вивчення моделей економічного розвитку на предмет їх потенційної криміногенності, визначення взаємозв’язку та обумовленості таких явищ, як економічні протиріччя та закономірності злочинної поведінки у сфері господарської діяльності, економічні інтереси та норми поведінки учасників господарських відносин тощо. Вирішувати ці кримінологічно складні завдання можна тільки шляхом дотримання методологічних принципів, засобів та норм дослідження. Тільки у такому випадку дослідження буде мати не лише гносеологічне значення, але й дозволить наблизитися до вирішення завдань формування онтологічної складової дослідження економічної злочинності.

??????????????

Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку / Даньшин И. Н. – Харьков : Право, 1998. – 142 с.

Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии : [монография] Даньшин И. Н. – Х. : Прапор, 2005. – 224 с.

Даньшин І. М. Методологія і методи кримінологічної науки / Даньшин І. М. / Методологічні проблеми правової науки : Матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 13–14 грудня 2002 р. – Х. : Право, 2003. – С. 292–295.

Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології : У 3 кн. Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки / Закалюк А. П. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2007. – 424 с.

Зелинский А. Ф. Методики криминологический исследований : [учеб. пособ.] / Зелинский А. Ф. – К. : УМК ВО, 1992. – 48 с.

Кальман О. Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні : теоретичні та прикладні проблеми : [монографія] / Кальман О. Г. – Харків, Гімназія, 2003. –352 с.

Лекторский В. А. Методологический анализ науки (типы и уровни) / Лекторский В. А., Швырев В. С. // Философия, методология, наука. – М., 1972.

Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности / Юдин Э. Г. – М., 1978.

Бермус А. Г. Введение в гуманитарную методологию : [научная монография] / А. Г. Бермус. – М. : „Канон+” РООИ „Реабилитация”, 2007. – 336 с.

Честнов И. Л. Методология и методика юридического исследования : [учеб. пособ.] / Честнов И. Л. – СПб., 2004. – 128 с.

Канке В. А. Философия для юристов : [учеб. для студентов высших учебных заведений] / Канке В. А. – М. : Издательство „Омега-Л”, 2009. – 412 с.

Ласло Э. Век бифуркации : постижение изменяющегося мира / Ласло Э. // Путь. – 1995. – № 1. – С. 3–129.

Штеренберг М. И. Синергетика : наука? философия? псевдорелигия? / Штеренберг М. И. – М. : Academia, 2007. – 176 с.

Рузавин Г. И. Методология научного познания : Учеб. пособие для вузов / Г. И. Рузавин. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 287 с.

Рабинович П. М. Наука філософії права : до характеристики предмета й методології / Рабинович П. М. // Проблеми філософії права. – Т. 1. – Київ-Чернівці : Рута, 2003. – С. 22–25.

Ларичев В. Д. Методика криминологического исследования налоговой преступности (вопросы совершенствования) : [монография] / Ларичев В. Д., Трунцевский Ю. В., Баграев С. П. – М. : Издательский дом Шумиловой И. И., 2007. – 184 с.