Ненадання допомоги особою, яка завдала іншій особі тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, яку можна було б відвернути шляхом надання йому необхідної допомоги, залежно від психічного ставлення винної особи до настання наслідку у вигляді смерті потерпілого, може кваліфікуватися або за ч. 2 ст. 121, або ж за статтею 115 КК. У цьому разі мова йде про «перетворення» простого складу злочину (за висловлюванням В.О. Навроцького) у його кваліфікований вид (ч. 2 ст. 121 КК) чи в інший, більш тяжкий злочин (ст. 115 КК).

Інших прикладів впливу посткримінальної поведінки особи на кримінально-правову оцінку вчиненого нею діяння, на мій погляд, чинний КК не містить.

Умовно можна говорити про кримінально-правову оцінку (кваліфікацію) посткримінальної поведінки особи, яка висловила погрозу вчинити певний злочин, зокрема погрозу вчинити вбивство (ст. 129 КК), якщо закон пов’язує визнання погрози злочином з наявністю реальних підстав побоюватися здійснення (реалізації) висловленої погрози. Про наявність реальних підстав реалізації висловленої погрози вбивством може, якраз, і свідчити поведінка особи, яка її висловила, після висловлення погрози. Такі дії можуть утворювати і самостійний склад злочину, наприклад злочину, склад якого передбачений ст. 263 КК (придбання чи виготовлення зброї, її ремонт).

Таким чином, у багатьох випадках поведінка особи після вчинення нею злочину (пост кримінальна поведінка) повинна діставати оцінку з позиції кримінального закону, оскільки її характер і зміст можуть тягти за собою певні кримінально-правові наслідки. Але така оцінка не є різновидом кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів).

На мій погляд, є підстави для виділення як самостійного, родового термінопоняття «кримінально-правова оцінка поведінки особи, яка вчинила злочин». Різновидами (складовими частинами) цього поняття є: 1) кримінально-правова кваліфікація вчиненого, здійснювана органами дізнання і досудового слідства; 2) кримінально-правова кваліфікація, здійснювана судом — власне кваліфікація злочину; 3) кримінально-правова оцінка пост-кримінальної поведінки особи, яка вчинила злочин.

При цьому можна виділити три види посткримінальної кримінально-правової оцінки поведінки особи, які можуть тягти за собою і враховуватись при застосуванні до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, чи щодо якої винесено обвинувальний вирок, певних кримінально-правових заходів: 1) посткримінальна поведінка після вчинення злочину, яка врахо-вується судом при винесенні рішення по справі (винесення обвинувального вироку, звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів виховного характеру); 2) посткримінальна поведінка особи, щодо якої судом винесено вирок чи яку звільнено умовно від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК) або якій не-відбута частина покарання замінена більш м’яким (ст. 82 КК) чи яка звільнена від відбування покарання на підставі ст. 83 КК; 3) посткримінальна поведінка особи, яка відбуває чи відбувала призначене судом покарання, яка може бути підставою застосування до неї певних заходів кримінально-виконавчого характеру на підставі норм КВК України, застосування акту амністії чи помилування, дострокового зняття судимості.

Навроцький В.О. Основи кримі­нально-правової кваліфікації: навч. посіб. / В.О. Навроцький. — 2-ге вид. — К.: Юрін-ком Інтер, 2009.

Шапченко С.Д. Кваліфікація злочи-нів як соціально-правове явище: основні юридичні аспекти // Альманах криміналь-ного права: збірник статей. Вип. 1 / відпо-від. ред. П.П. Андрушко, П.С. Берзін. — К.: Правова єдність, 2009.

Баулін Ю.В. Проблеми застосування кримінально-правових норм органами досудового слідства // Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т.: Т. 5: Кримінально-правові науки: Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні / за заг. ред. В.В. Сташиса. — Харків: Право, 2008.