На сьогодні, на жаль, законодавець так і не наважився безпосеред­ньо встановити кримінальну відповідальність за керування транспортни­ми засобами у стані сп’яніння. Ми не випадково наголошуємо на тому, що законодавець безпосередньо не передбачив за такі діяння кримінальної відповідальності, оскільки, на наш погляд, він це зробив у завуальованій формі. Так, Законом України від 24 вересня 2008 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» були внесені зміни у ст. 130 КпАП України, якими передбачено можливість позбавлен­ня права керування транспортними засобами на строк до десяти років за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижу­ють увагу та швидкість реакції, та за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом та­ких лікарських препаратів, якщо такі діяння були вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керу­вання транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижу­ють увагу та швидкість реакції. Цим же Законом були внесені відповідні зміни і до ч. 1 ст. 30 КпАП України, яким передбачено можливість позба­влення наданого особі права керування транспортними засобами на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 130 КпАП України мінімальний розмір штрафу за керування особою транспортними засобами у стані сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вже в п’ять разів перевищує мінімальний розмір штра­фу як виду покарання [20].

Ми не будемо детально розглядати проблему гармонізації адмініс­тративного та кримінального законодавства, оскільки це виходить за межі нашого дослідження, відзначимо лише те, що явно суперечливими є по­ложення, коли адміністративні стягнення за тяжкістю своїх правообмежень межують з аналогічними видами покарань. Тим більше неприпусти­мими є випадки, коли адміністративні стягнення є більш суворими порів­няно з аналогічним покараннями. Адже в таких випадках підривається сама ідея поділу правопорушень на злочини та адміністративні проступки. Загальновідомим є той факт, що узагальнений вираз суспільної небезпеч­ності чи суспільної шкідливості правопорушення відображається у санкції правової норми. Враховуючи те, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю згідно з ч. 1 ст. 55 КК України як основне покарання може застосовуватися на строк від двох до п’яти років, відповідне адміністративне стягнення, на нашу думку, аж ніяк не може застосовуватися на строк до десяти років. Те ж стосується і розмірів штрафів. Змістовно у такий спосіб законодавець перетворює відповідні адміністративні правопорушення на злочини. Зрозуміло, що разом з тим порушується і системність права загалом.

Висновок. Пропонуємо виключити ст. 21 КК України, нато­мість криміналізувати такі діяння, як доведення особою себе до стану, в якому втрачається можливість здійснювати свідомо-вольовий конт­роль за своєю поведінкою, якщо у такому стані вона вчинила суспіль­но небезпечне діяння. Вважаємо за необхідне криміналізувати також такі діяння, як керування транспортним засобом у стані сп’яніння чи іншому стані, в якому особа не могла повною мірою усвідомлювати свої діяння або керувати ними.

____________

Бейсенов Б.С. Алкоголизм: уголовно-правовые и криминологические проблемы / Б.С. Бейсенов. – М.: Юрид. лит., 1981. – 200 с.

Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности / О.Д. Сит-ковская. – М.: НОРМА, 1998. – 285 с.

Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в ста­ні сп’яніння: монографія / В.М. Бурдін. – К.: Атіка, 2005. – 160 с.

Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений) / Л.М. Балабанова. – М.: Сталкер, 1998. – 432 с.

Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования / отв ред. В.Н. Кудрявцев, С.Г. Келина. – М.: Наука, 1987. – 280 с.

Габиани А.А. Уголовная ответственность за преступления, совер­шенные в состоянии опьянения / А.А. Габиани. – Тбилиси: Мецниереба, 1968. – 160 с.

Случевский И.Ф. К вопросу о недостаточной обоснованности клини­ческого понятия патологического опьянения / И.Ф. Случевский // Проблемы судебной психиатрии. Сборник 9 / под общ. ред. Г.В. Морозова. – М.: Госюри-здат, 1961. – С. 453–466.

Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р.И. Михеев. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – 300 с.

Андрушко П.П. Юридическая природа и значение исполнения при­каза и выполнения профессиональных функций в советском уголовном праве: автореф. дис. на соискание науч. степ. канд. юрид. наук. – К., 1987. – 24 с.

Морозов В.И. Невиновное причинение вреда, обусловленное экст­ремальной ситуацией или нервно-психическими перегрузками: учеб. пособие / В.И. Морозов, Ю.С. Коткова. – Тюмень: Тюменский юридический институт МВД РФ, 2005. – 88 с.

Кистяковский А.О. Элементарный учебник общего уголовного пра­ва с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть Общая / А.О. Кистяковский. – К., 1882. – 945 с.

Сергеевский Н.Д. Русское уголовное право. Часть Общая / Н.Д. Серге­евский. – СПб., 1913. – 398 с.

Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Кн. 1 «О преступлении» / А.А. Пинаев. - Х.: Харьков юридический, 2001. - 289 с.

Таганцев Н.С. Курс русского уголовного права. Часть Общая. Кн. 1 / Н.С. Таганцев. - СПб., 1874. - 292 с.

Таганцев Н.С. Лекции по русскому уголовному праву. Часть Общая. Вып. 2 / Н.С. Таганцев. - СПб., 1888. - 974 с.

Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права (Предмет, задачи и способы уголовно-правового регулирования) / В.Г. Смирнов. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1965. - 188 с.

Лейкина Н.С. К вопросу об обосновании ответственности за пре­ступления, совершенные в состоянии опьянения / Н.С. Лейкина // Вестник Ленинградского университета. - 1958. - № 11. - С. 112-123.

Церетели ТВ. Деликты создания опасности / Т.В. Церетели // Советское государство и право. - 1970. - № 8. - С. 56-64.

Бурдін В.М. До питання про часові межі осудності / В.М. Бурдін // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 2. - С. 83-94. 20. Див.: Урядовий кур’єр. - 2008. - № 195. - 18 жовтня.