ВИНА
гвного діяння та його суспільно небезпечних наслідків.
;^<раїнському кримінальному праві В. є головною озна-
з суб'єктивної сторони складу злочину та однією з
ідстав кримінальної відповідальності. В. виступає у формі
числу чи необережності.
"Чгасна форма В. - це така форма В., коли злочин вваиєгься скоєним умисно, тобто особа, яка його вчинила, риомлювала суспільно небезпечний характер свого яння (дії чи бездіяльності), передбачала його шкідливі пслідки і хотіла їх настання або свідомо це допускала. Ншсел характеризується двома моментами: інтелектуальнім (усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного ха-икгеру свого діяння та передбачення його шкідливих -:глідків) та вольовим (прагнення настання шкідливих -слідків свого діяння чи свідоме їх допущення). Залеж-
-
від змісту цих моментів умисна В. поділяється на ви-
-
прямий та непрямий (евентуальний) умисел. За пря-ого умислу особа: усвідомлює суспільно небезпечний
ізрактер свого діяння; передбачає настання суспільно не-сжзпечних наслідків свого діяння; хоче їх настання. За :-прямого умислу особа: усвідомлює суспільно небез-"гчний характер свого діяння; передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння; не хоче, _:е свідомо допускає настання таких наслідків. Необережна форма В. - у теорії українського кримінального права поділяється на два види: злочинна само-
впевненість та злочинна недбалість. Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості полягає в тому, що суб'єкт передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а вольовий момент характеризується тим, що особа легковажно розраховує на відвернення цих наслідків. Психологічним підґрунтям вольового моменту злочинної самовпевненості є невиправдане перебільшення власних здібностей, навичок, фізичної сили тощо й неадекватна оцінка обставин, за яких особа приймає рішення та діє. При злочинній недбалості особа: не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності; може їх передбачити (поле цього передбачення окреслюється психофізіологічними даними особи); повинна була передбачити такі наслідки (що визначається наявністю спеціальних правил поведінки, зафіксованих у актах законодавства, спеціальних нормах тощо). В разі відсутності у діях особи В. йдеться про казус (випадок), що виключає притягнення до кримінальної відповідальності. В українському цивільному праві В. визнається умовою відповідальності за порушення зобов'язань. За загальним правилом особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе відповідальність лише за наявності В. у формі умислу чи необережності. Винятки з цього правила встановлюються законом чи договором. Відсутність В. доводиться особою, яка порушила зобов'язання.
У міжнародному публічному праві В. тлумачиться як факт учинення суб'єктом міжнародного права протиправного діяння, яке тягне міжнародно-правову відповідальність.