- діяльність, пов'язана з використанням чи експлуатацією певних об'єктів, особливі властивості яких створюють підвищену ймовірність заподіяння шкоди (використання транспортних засобів, механізмів, електроенергії високої напруги, атомної енергії, вибухових, сильнодіючих отруйних речовин тощо). За шкоду, заподіяну Д. п. н., закон установлює більш сувору відповідальність порівняно з відповідальністю, передбаченою загальними правилами про зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Зобов'язання відшкодувати шкоду покладається незалежно від вини заподіювача. Він звільняється від відповідаль-

пості, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпшого. Відповідальність пожадається, як правило, на особу, у володінні якої знаходиться Д. п. н. (власник або організація, яка здійснює право господарського відання чи оперативного управління Д. п. н.), а також на громадянина чи організацію, котрі отримали Д. п. н. у володіння на передбачених законом підставах (за договором оренди, прокату, за довіреністю на право керування тощо). Шкода, заподіяна особою, якій Д. п. н. надано в технічне керування (напр., керування машиною без оформлення довіреності на це), або особою, з якою власник (володілець) пов'язаний трудовою угодою (водієм, машиністом та ін.), завжди відшкодовується володільцем. Особа, що здійснює технічне керування, може нести відповідальність перед власником (володільцем) лише в порядку регресу після відшкодування шкоди потерпілому.