- за законодавством України правомірне (незлочинне) заподіяння шкоди охоро-нюваним законом інтересам з метою усунення небезпеки, яка загрожує особі чи її правам, суспільним інтересам чи інтересам держави. Правомірність завдання шкоди у стані К. н. визначається двома факторами: а) небезпеку, що загрожувала, не можна було усунути іншим способом, ніж вчиненням шкідливого діяння; б) шкода, що заподіяна, менша від тієї, що відвернена. Діяння, скоєні у стані К. н.; хоча формально й містять ознаки злочину, але таким не вважаються і визнаються суспільно корисними.

КРЕДИТ (лат. сгесіішт - позичка, від сгесіо - вірю, довіряю) - позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на засадах зво-ротності, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання. К. поділяється на фінансовий, товарний та під цінні папери. К. надається позичальнику після укладення кредитного договору. За цим договором банк-кредитор зобов'язується надати кошти у розмірі й на умовах, визначених у договорі, а позичальник зобов'язується повернути позичені кошти у встановлений строк і сплатити за них відсотки. Кредитний договір є консенсуальним і вважається укладеним з моменту, коли між його сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитором виступає кредитно-фінансова установа, якій законодавством дозволено надавати кошти в К. (здебільшого - банки, в деяких випадках - кредитні спілки, ломбарди тошо). Позичальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Кредитор має право примусово повернути наданий К. зі стягненням підвищеної плати, а позичальник може лише відмовитися від укладення договору. Надання К., як правило, потребує застави. До кредитного договору застосовуються загальні норми зобов'язального права.