- 1) уся сукупність юридичних засобів (явищ), за допомогою яких здійснюється регулятивно-організаційний і стабілізаційний вплив держави на суспільні відносини. П. с. - комплексна, інтеграційна категорія, що відображає всю правову дійсність, яка розглядається у статичному й динамічному аспектах. Статичний аспект П. с. утворюють: а) юридичні норми, правові інститути та правові принципи (нормативна сторона П. с.); б) правотворчі, правозастосовчі і правоохоронні органи та організації (організаційна сторона ГТ. а): в) правові погляди, ідеї, концепції (ідеологічна сторона П. а). Динамічний аспект П. с. утворює правотвор-ча, правозастосовча та правоохоронна діяльність компетентних суб'єктів; 2) сукупність держав, об'єднаних низкою загальних характеристик змісту панівної правово! ідеології, принципів організації й діяльності органів правосуддя та інших державних органів. Більшість держає входять до однієї з основних правових систем сучасності: романо-германської, англосаксонської, мусульманської, інші держави утворюють окремі національні