(у КК України 2001 р. "Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку") - інститут кримінального права, який полягає у встановленні точно визначених у законі строків від дня набрання обвинувальним вироком законної сили, після закінчення яких засуджений звільняється від виконання призначеного судом покарання. Строки давності встановлюються: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; три роки - у разі засудження до обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; п'ять років - у разі засудження до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; десять років - у разі засудження до позбавлення волі на строк більш як п'ять років за тяжкий злочин, а також до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; п'ятнадцять років - у разі засудження до позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.