ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ

(лат. ргаештрііо -припущення) - правове положення, за яким обвинуваче-

ний (підсудний) вважається невинуватим, поки його вину не буде доведено в установленому законом порядку, причому винуватою особа може бути визнана в обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили. Важливими постулатами П. н. є положення про те, що усякий сумнів щодо доведення обвинувачення, який не можна усунути, тлумачиться на користь обвинуваченого; обвинувальний строк не може грунтуватись на припущеннях; не доведена винуватість є доведеною невинуватістю; обов'язок доведення лежить на органах обвинувачення й не може перекладатися на обвинуваченого та його захисника; визнання обвинуваченим своєї' вини може бути покладено в основу обвинувачення лише в сукупності з іншими доказами. Однією з важливих гарантій здійснення принципу П. н. є конституційне право на захист.