- встановлений законом час відпочинку, який щорічно надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) й середньої заробітної платні протягом певної кількості днів. Розрізняють щорічні основні й додаткові В. Основна щорічна В. надається тривалістю не менш як 24 дні. Для працівників, які не досяглії 18-річного віку, - не менш як 31 календарний день. Додаткову В. надають у певних галузях народного господарства або в інших випадках, передбачених законодавством. До щорічних основних і додаткових відпусток не включають інші види відпусток, що їх надають відповідно до законодавства (напр. відпустка у зв'язку з вагітністю, творча відпустка тощо). За перший рік роботи В., як правило, надають після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому робочому місці, за наступні роки роботи В. можна надавати у будь-який час відповідного робочого року. Заборонено звільняти працівника під час його В., крім деяких особливих випадків (повна ліквідація підприємства чи установи тощо). За заявою працівника адміністрація може надати йому короткочасну В. без збереження заробітної плати.