- зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності. У правовій науці термін Г. д. використовується в таких значеннях: 1) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин; 2) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин); 3) як правовий документ, у якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язань сторін. За критерієм обов'язковості Г. д. поділяються на планові і

- регульовані; за строком дії - довгострокові (понад 5 років), середньострокові (від 1 до 5 років), короткострокові (до 1 року); за взаємним становищем сторін - вертикальні (укладається між нерівноправними суб'єктами - органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємством, наприклад державний контракт) і горизонтальні (укладається між рівноправними суб'єктами).