(фр. ґогсе таіеиге - непереборна сила) - виникнення надзвичайних та неминучих обставин, наслідком яких є невиконання чи неможливість виконання умов договору. Внаслідок Ф.-м. одна сторона стає невільним завдавачем збитків іншій стороні. Ф.-м. поділяють на два види: непереборна сила та юридичний Ф.-м. Непереборна сила характеризується наявністю обставин, що мають об'єктивний та абсолютний характер, тобто стосуються не лише сторони, що завдала збитків за договором шляхом невиконання своїх зобов'язань, а поширюється на всіх. Неможливість виконання має бути абсолютною, а не утрудненою для боржника. Законодавство й договірна практика непереборною силою вважають стихійні лиха (землетруси, повені, цунамі) та інші обставини, які не можна передбачити або відвернути (або можна передбачити, та не можна відвернути) за сучасного рівня людських знань і можливостей. Юридичний Ф.-м. - це рішення вищих державних органів (заборона експорту чи імпорту, валютні обмеження тощо), а також воєнні дії, страйки, революції та ін. Не є Ф.-м. обставини, що за своєю суттю виступають комерційним ризиком, зокрема зміна цін, труднощі, пов'язані з несприятливою кон'юнктурою ринку, тощо. Законодавством не визначено поняття юридичного Ф.-м. Випадки його застосування встановлюються в договірному порядку. Якщо непереборна сила є обставиною, що звільняє від відповідальності, то юридичний Ф.-м. може бути такою обставиною за умов урегулювання договірними відносинами. Див. Непереборна сила.