- 1) в теорії права - певний спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, організації політичної влади, яка поширюється на все суспільство, виступає його офіційним представником і в необхідних випадках спирається на засоби й міри примусу. Основні функції Д. поділяються на внутрішні діяльність у межах суспільства) і зовнішні (міждержавні відносини); 2) поняття, яке за конституційним правом означає сукупність офіційних органів влади (парламент, уряд, суди та ін.), які діють у межах країни чи суб'єкта федерації; 3) як суб'єкт міжнародного права - головний учасник міжнародних відносин. Основною характерною ознакою Д. як суб'єкта міжнародного права є суверенітет.

Організація і здійснення державної влади проявляються у формах державного правління, державного устрою і в політичному режимі, який запроваджує Д. Форма правління - це склад і порядок утворення найвищих органів державної влади (монархія - форма державного правління, на чолі якої стоїть одна особа - монарх, державна влада якому передається, як правило, за спадком або він обраний довічно і здійснює державну владу одноособово чи разом з представницькими органами; республіка - форма правління, за якої найвища державна злада здійснюється колегіальним органом, обраним усім населенням або його частиною на певний термін). Форма державного устрою - це внутрішня структура Д., спосіб її політичного й територіального поділу. Відомі дві форми Д. устрою: проста (унітарна), складові частини якої не мають суверенітету, як правило, зони є адміністративно-територіальними утвореннями; складна, частини якої є суверенними утвореннями, мають ознаки Д.

Політичний режим - це форми й методи здійснення державної влади. Види режиму: демократичний, тоталітарний.

Україна за формою правління - напівпрезидентська республіка; за державним устроєм - унітарна Д., до якої поряд з адміністративно-територіальними одиницями зходить Автономна Республіка Крим; за політичним режимом - демократична Д.