ОРЕНДА

(лат. агепсіо - здаю в найм, наймаю) - цивільно-правовий договір оренди майнового найму, за яким орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачеві) майно в тимчасове користування за відповідну плату. Об'єктом О. (майнового найму) можуть бути виробничі, торговельні, складські та інші нежилі приміщення, устаткування, підприємства та інші майнові комплекси, будівлі, житлові приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо, які не втрачають своїх натуральних якостей у процесі їхнього використання. В законодавчому порядку можуть бути визначені види майна, здавання якого в О. забороняється або обмежується. Здавати майно О. може лише його власник. Орендодавцями можуть також виступати особи, уповноважені законом або власником щодо здавання майна в О. Договір О. має укладатися в письмовій формі. Строк укладання договору О. може бути обмежений законодавством.

Якщо інше не встановлено законом або договором О., орендар, що добросовісно виконував умови договору, має переважне право по закінченню його терміну за рівних умов на укладання договору О. на новий строк. У такому разі орендар повинен письмово повідомити орендодавця про намір поновити договір О. у термін, встановлений у чинному договорі О.

За згодою орендодавця орендар може передавати отримане майно у піднайом (суборенду) і передавати свої права

та обов'язки за договором О. іншій особі. Передача майна у суборенду не скасовує відповідальності орендаря перед орендодавцем. Договір суборенди не може бути укладений на строк, що перевищує строк дії самого договоре О. До договорів суборенди застосовуються правила пре договори О., якщо інше не встановлено законом чи іншими правовими актами.