НОРМА ПРАВА

- форма прояву права у вигляді санкціонованих державою обов'язкових правил загального характеру (закон, указ, декрет, постанова) в певній галузі суспільних відносин. Регулююча роль Н. п. полягає в тому, що суб'єкт права діє відповідно до її приписів або вимагає від інших осіб відповідної поведінки, а також у

тому, що порушення її вимог зумовлює застосування заходів впливу держави до правопорушника. Н. п. поділяються на норми позитивного регулювання, які встановлюють можливість або необхідність щось робити; норми правоохоронні, які забезпечують дію інших норм і встановлюють відповідальність за їх порушення; норми-виз-начення; норми-принципи. Інший поділ передбачає норми імперативні, якими точно визначаються права та обов'язки суб'єктів права; диспозитивні, які діють у разі невстановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків; і блан кетні, які відсилають до встановлених іншими актами правил. Н. п. поділяються також на норми загальної дії і місцевої дії, постійні і тимчасові, загальні і спеціальні.