(старослов'ян. - той, хто не встояв перед спокусою порушити чуже право) - визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Виступає одним із засобів забезпечення виконання зобов'язань за цивільним законодавством. Н. може забезпечуватися лише дійсна вимога. Угода про Н. має бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про Н. Кредитор не вправі вимагати сплати Н., якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор має право вимагати сплати Н., визначеної законодавством, незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін. Стяг-

нення Н. не потребує наведення спеціальних доказів, крім фактів порушення угоди та наявності підстав для настання цивільної відповідальності.